Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2014 року м. Київ справа № 800/285/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. -головуючий, судді Бухтіярова І.О., Маринчак Н.Є., Муравйов О.В., Приходько І.В.,

розглянув у судовому засіданні позов ОСОБА_1

до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС)

про визнання дій неправомірними, визнання незаконним рішення та витягу із рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача (особисто);

відповідача - Бриндак А.М.

За результатами розгляду позову Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з позовом, в якому просить: скасувати рішення ВККС від 20.03.2014 та витяг з цього рішення від 04.04.2013; зобов'язати голову ВККС прийняти нове рішення, яким відкрити дисциплінарне провадження відносно суддів Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та притягнути їх до дисциплінарної відповідальності; визнати протиправними дії відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами розгляду скарг ОСОБА_1 відповідачем було прийнято оспорювані рішення про відмову у відкритті дисциплінарного провадження відносно зазначених суддів Печерського районного суду міста Києва. На думку позивача, ВККС було порушено процедуру розгляду звернень ОСОБА_1 через позбавлення її права участі у розгляді дисциплінарної справи. Крім того, позивач наголошує на тому, що оскаржувані рішення ВККС не містять належного обґрунтування щодо відсутності порушень присяги з боку названих суддів, а також належної правової оцінки їх поведінки під час виконання професійних обов'язків судді.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях та зазначив, що членами ВККС Сокуренком Д.М. та Мельником О.М. за результатами перевірки даних щодо наявності підстав для притягнення зазначених суддів до дисциплінарної відповідальності з підстав, викладених у заявах ОСОБА_1, складено висновки з пропозицією відмовити у відкритті дисциплінарних справ. Адже фактичні доводи, викладені у зверненнях ОСОБА_1, полягали у запереченні висновків суддів, покладених в основу прийняття ними рішень під час здійснення судочинства. Обставини, викладені позивачем у скаргах, не можуть слугувати підставами дисциплінарної відповідальності судді відповідно до статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Оцінка процесуальних дій судді при винесенні рішення у справі не належить до компетенції ВККС та є, по суті, втручанням у здійснення правосуддя. На підставі цього просив відмовити в задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали даної справи, заслухавши пояснення сторін по справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України встановила наступне.

22.08.2013 ОСОБА_1 звернулася до ВККС зі скаргою щодо неправомірної поведінки суддів Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_5 та ОСОБА_14, в якій просило притягнути зазначених суддів до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення з посади. На обґрунтування своїх вимог заявник зазначила про те, що вказані судді, зловживаючи службовим становищем, перешкоджають ОСОБА_1 у доступі до здійснення правосуддя, та послалася на постановлення суддею ОСОБА_14 за потуранням голови Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_5 неправосудного рішення у кримінальній справі № 4-1072/11.

За результатами перевірки цього звернення на підставі висновку члена ВККС Мельника М.Г. (визначеного за допомогою автоматизованої системи для здійснення перевірки даних щодо наявності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, викладених у скарзі), яким запропоновано відмовити у відкритті дисциплінарного стягнення стосовно суддів ОСОБА_5 та ОСОБА_14, відповідачем було прийнято рішення від 20.03.2014 № 804/дн-14 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження щодо цих суддів. Зазначене рішення мотивовано тим, що у поданому зверненні відсутні відомості про наявність у діях цих суддів дисциплінарного проступку як підстави для застосування до них заходів відповідальності.

Аналогічно за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 щодо неправомірної поведінки суддів Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16 на підставі висновку члена ВККС Сокуренка Д.М. з пропозицією відмовити у відкритті дисциплінарного провадження щодо цих суддів рішенням ВВКС від 04.04.2013 № 1061/дн-13 у відкритті дисциплінарних справ по цим суддям було відмовлено з посиланням на непідтвердженість підстав, визначених статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частин першої та четвертої статті 84 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.

Порядок дисциплінарного провадження щодо судді врегульований, зокрема, статтею 86 названого Закону, відповідно до частини першої якої дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

Повноваження ВККС визначені статтею 91 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до яких належить розгляд заяв та повідомлень про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів та за наявності підстав порушення дисциплінарних справ і здійснення дисциплінарних проваджень.

Відповідно до пункту 13.1.4 розділу ХІІІ Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 08.06.2011 № 1802/зп-11 (далі - Регламент), дисциплінарне провадження передбачає:

1) здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності;

2) відкриття дисциплінарної справи;

3) розгляд дисциплінарної справи;

4) прийняття рішення.

При цьому перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом ВККС (частина друга статті 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

За правилами частин шостої, сьомої, дев'ятої статті цієї ж статті Закону член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за результатами перевірки складає висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, та пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи. Висновок члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті вирішує Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

Як вбачається з матеріалів даної справи, керуючись наведеними нормами Закону, відповідач на підставі висновків членів ВККС з пропозиціями відмовити у відкритті дисциплінарних справ щодо перелічених суддів, вирішив відмовити у відкритті дисциплінарних справ.

При цьому твердження позивача про порушення ВККС процедури розгляду зазначеного питання внаслідок його вирішення без запрошення ОСОБА_1 як заявника не можна визнати слушними.

Адже відповідно до підпункту 13.3.1 питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову у її відкритті розглядається на засіданні Комісії без запрошення особи, яка звернулася до Комісії, та судді, щодо поведінки якого ця особа звернулася до Комісії.

Підпунктом 13.4.2 Регламенту, на який посилається позивач, регулюється порядок розгляду дисциплінарної справи, що відбувається за наслідками прийняття ВККС рішення про відкриття цієї справи.

Відповідно до статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:

1) істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову;

2) невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;

3) порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу);

4) систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя;

5) розголошення таємниці, що охороняється законом, в тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні;

6) неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, що встановлені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", зазначення в ній завідомо неправдивих відомостей.

У розглядуваному випадку ВККС дійшла обґрунтованого висновку про те, що наведені у скаргах ОСОБА_1 відомості не свідчать про порушення зазначеними суддями вимог щодо статусу, посадових обов'язків чи присяги судді та не підтверджують існування викладених у наведеній нормі обставин.

Фактично позивач зазначає про ухвалення суддями незаконних, на її думку, судових рішень, якими відмовлено у порушенні кримінальних справ за наявності об'єктивних даних про вчинення службовими особами злочинів.

Слід зазначити, що власне порушення суддею норм матеріального та процесуального права як результат суддівської помилки не може кваліфікуватися як дисциплінарний проступок та як підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Адже відповідні порушення (у разі їх наявності) усуваються за наслідками перегляду судового рішення вищестоящими судовими інстанціями в апеляційному та касаційному порядку.

Згідно із пунктом третім Резолюції Європейської асоціації суддів стосовно ситуації в Україні в сфері дисциплінарної відповідальності суддів (Трохейм, 27 вересня 2007 року) той факт, що рішення судді може бути переглянуте, змінено чи відмінено апеляційною інстанцією не може бути підставою для відкриття дисциплінарної справи щодо судді. Тим не менш, будь яка спроба представників законодавчої і виконавчої влади притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності за винесення конкретного рішення (якщо відсутнє кримінальне діяння чи пряме нехтування професійними суддівськими стандартами) є невиправданим втручанням у судовий процес і становить пряму загрозу незалежності суддів.

Критерієм наявності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є, зокрема, такі порушення законодавчих норм та зловживання , які є результатом упередженості судді.

Як зазначено у Рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11), безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (пункт 104 Рішення).

Втім у поданих скаргах позивачем не наведено переконливих доводів, які б давали ОСОБА_1 підстави для об'єктивних побоювань щодо упередженості та необ'єктивності суддів, відносно яких порушено питання у поданих скаргах.

Докази скасування ухвалених цими суддями процесуальних актів у матеріалах справи також відсутні.

А відтак відповідач дійшов об'єктивного висновку про відсутність підстав для відкриття дисциплінарних справ відносно суддів Печерського районного суду міста Києва та правомірно відмовив у відкритті таких справ. У зв'язку з цим позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

У позові ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій неправомірними, визнання незаконним рішення та витягу із рішення та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов І.В. Приходько